Сценарій  свята "Прощавай,  Букварику!"

Підготувала Новосільська М. А.

Квітень, 2015р.

Під музику в зал заходять діти. 

Виходять дівчинка і хлопчик.

Дівчинка

Ділі-ділі, дінь-ділень!

Діти, гості, добрий день!

Хлопчик

Дінді-дінді, вам наказ,—

Не спізнитись в перший клас!

Дівчинка

На веснянім видноколі

Зайнялась зоря.

Хлопчик. Свято в школі!

         Свя­то в школі!

Разом. Свято Букваря!

 (на мелодію пісні "В траве сидел кузнечик")

1. Вчимося в нашій школі

Ми ходим в перший клас.

Проблем у нас доволі,

Усі жаліють нас.

 

Приспів:

Собі уявіть, собі уявіть,

Проблем у нас доволі,

Собі уявіть, собі уявіть,

Усі жаліють нас.

 

2. Уроки такі довгі

Немає їм кінця.

А хочеться погратись,

Сховатись за стільця.

 

3. Читати ми навчились,

Писати гарно теж.

Ніколи не лінились,

Невдаху не знайдеш!

 

4. Нас школа поєднала,

Здружились добре ми,

І світ нам відкривала

В незвідані світи.

 

5. Ми зрілі вже малята,

Але не малюки,

Бо цілий рік у школі

Учились все-таки.

 

Учитель. Добрий день, дорогі діти,  батьки, гості і всі, хто присутній в цьо­му залі.

— Благословенна та ясна година,

коли Буквар бере до рук дитина...

Яка це відповідальна мить!

З цього часу в житті дітей розпочинається новий період, бо Буквар — це перша сходинка до знань.

Сьогодні у нас свято — Свято Букваря. Ще вчора наші першоклас­ники перегорнули останню сторінку Букваря. Сьогодні ми святкуємо першу перемогу наших маленьких школярів.

 

1.    Ось над містом тихим ранком

Зайнялася заря.

В першім класі урочисте

Свято Букваря!

 

2.    Буквар взяли ми перший раз,

Як прийшли у перший клас.

Тепер же раді вам сказати:

Читати ми всі вміємо,

Навчились і писати!

 

3.    Тішать нас перемоги,

Бо були у нас тривоги,

Важко було починати

І читати, і писати.

 

 

4.    Літера перша і перше слово,

З книжкою перша серйозна розмова.

Перша сторінка і друга сторінка,

Успіхи перші, усмішки й сльозинки.

 

5.    Цілий рік ми працювали,

Розумнішими ми стали.

Ми старались, ми трудились,

Багатьох ми справ навчились.

 

6.    Літеру за літерою

Вчили ми щодня.

 Підійшли до світлого

Справжнього знання!

 

7.    Навчився читати

Увесь наш клас.

І сьогодні ви можете

Привітати нас!

 

8.    Бо сьогодні ми вже справжні,

Справді справжні школярі!

Бо читати і писати

Ми навчитися змогли!

 

9.    І задачу розв'язати,

І відняти, і додати...

Словом, успіхів всіляких

Ми, нарешті, досягли!

 

10.  Усі зібрались в цьому залі,

Бо нині — свято Букваря.

Нам трішки сумно, трішки шкода,-

Прощання надійшла пора.

 

11.  Букварик — розумна книга,

Друг і порадник школяра.

Його шанує й дуже любить

Уся весела дітвора.

 

12.  Ми Букварика сьогодні

Запросили в перший клас,

Скажемо йому: «Спасибі,

Що навчив читати нас!»

Виконується пісня " Прощавай,Букварику"

 

Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в клас

Це воно,напевно,знає,

Що сьогодні свято в нас.

 

Приспів

Прощавай,Букварику,

Наш найперший друже,

Ми тобі,Букварику,

Дякуємо дуже.

 

Букви залюбки вивчали,

Знаєм всі від А до Я

Вже сторіночку останню

Прочитали з «Букваря».

                        Приспів.

 

Діти сідають на місця, до залу заходить Букварик.

Букварик

А ось і я прийшов до вас.

Це ж, здається, перший клас?

Я — той, хто вас навчив читати,

Мене впізнали ви, малята?

Добрий день, шановні діти!

Ну як же мені не радіти:

Бо прибув я якраз вчасно,

За це дякую вам красно.

Стежку вашу я знайшов

І по ній до вас прийшов»

Ми дуже раді тобі, Букварику, Тому що ти у нас на святі — Найголовніший!

 

Буквар

Ну, а зараз, любі діти,

Всі гуртом ми розберем,

Як ви вчились,

Чи зі мною — Букварем -

Весело дружили?

А для гарного початку

Загадаю вам загадки.

 

Загадки

 

Біла нивка невеличка,

Там розсипана пшеничка.

Очками її зберем,

А думкою розімнем.

Каже мудра мишка:

«Що це буде?» (Книжка)

 

Є чарівник у школі в нас,

А ну пізнайте, хто він?

Озветься — тиша йде у клас.

Озветься тце раз — гомін.

Щоб не спізнитись на урок,

Нам голос подає.,, (дзвінок).

 

Він долає першу в світі

Книгу мудрості — Буквар.

Ви впізнали його, діти?

Ну, звичайно, це... (школяр).

 

Буквар. Молодці, діти! А тепер я всіх запрошую в подорож до міста Буквограда. Як ви гадаєте, хто живе у цьому місті?

Діти. Букви та звуки.

Діти виконують пісню «Гей, чули, чули, чули!» (на мелодію «Із сиром пироги»).

 

1. Прийшли ми всі на свято,

На свято Букваря,

І вивчили всі букви,

Усі: від А до Я.

 

Приспів:

Гей, чули, чули, чули,

Гей, чули, чули ви!

З Буквариком ми дружим,

Він з нами назавжди.

 

2. У нас сьогодні свято,

Шануєм Букваря,

Відкрив він нам дорогу

До знань від А до Я.

Приспів.

Діти одягають корони з букв.

Ми літери відомі,

Ми кожному знайомі,

Але про кожну літеру

Ви знаєте не все.

Ми літери не звичні,

Ще й дуже симпатичні,

Бо кожна жарт чи віршик,

Чи загадку несе.

Учитель. Перекличка; раз, два, три!

            Перша букво, говори!

 

А. Всім відомо: Буква «А» Алфавіту голова!

 

Б. Йшов баранчик з нами в ліс, На рогах травичку ніс,

 

В. Буква «Ве» така цікава: Стовпчик — зліва, дужки — справа.

 

Г. Буква «Ге» як кочерга, В неї є одна нога.

 

Ґ . «Ґе» вгорі ріжечок має, Кожен першокласник знає.

 

Д. Подивись: маленькій дім. Буква «Де» — як дах на нім.

 

Е. Далі після букви «Д» Йде зубаста буква «Е».

 

Є. «Язичок у мене є!» — Вихвалялася буква «Є».

 

Ж. Сніжинка не розтане вже, Бо ця сніжинка буква «Же».

 

З. Наче рідні дві сестри — Буква «Зе» і цифра три.

 

І. Буква «І» — як одиниця,  Гостронога, наче спиця.

 

И. Намалюю палки три, От і вийде буква «И».

 

Ї. Це чиї крапки? «Мої!» — закричала буква «ї»

 

Й. «И» у шапочці новій Перетвориться на «ій».

 

К. Як пів букви «Же» — така Ця кумедна буква «Ка».

 

Л. Лис ласкає лисеня, А лосина лосеня, Лев ласкаво лапою Левеня поляпує.

 

М. Буква «еМ» — як дві гори, Що стоять, мов дві сестри.

 

Н. — Чи це буква, чи драбина? —  Дивувалася дитина.

— Ну, якщо один щабель, То, звичайно, буква "еН".

 

О. Буква «О» така от кругла, Хто не бачив — подивись;

Наче сонця, наче бублик, Мов обручик — хоч котись.

 

П. На хокеї, на футболі, Буква «Пе» — ворота в полі.

Нам знайома буква ця — Ніби планка на стовбцях.

 

Р. Тигреня весь день ричало, Букву «еР» — воно вивчало.

 

С. Придивіться вночі до небес, Світить місяць там буквою «еС»

 

Т. Букву «Те» потрібно знати, З неї пишуть слово «тато».

 

У. Сказав горобчик: «Букву "У" Боюсь я дуже, татку!»

Татусь питає: «А чому?» — «У» — схожа на рогатку!

 

Ф. Що це? Ключик від замка? Ні! Це буква «еФ» така.

 

Х. Хрюша хрестики малює. Ну й художник — ха! ха! ха!

«Це не хрестик! — каже Хрюша. Я вивчаю букву "Ха"».

 

Ц. Буква «Це» — внизу гачок, Наче з краником бачок.

 

Ч. «Че» з четвіркою так схожі! Хто їх розрізнити зможе?

 

Ш. Три стовпці, внизу межа - От і вийшла буква «Ша».

 

Щ. Букву «Ща» впізнає кожен, «Ща» на щітку трохи схожа.

 

Ь. Я не шість, я — м'який знак, Це повинен знати всяк.

 

Ю. Буква «Ю» — вона така: Бублик став коло кілка.

 

Я. — Я і буква, Я і слово! — Вихвалялась буква «Я». —

Та чомусь у алфавіті Стала аж позаду я.

 

Буквар. Бачу, букви вам відомі,

З ними добре ви знайомі!

Але все ж я для порядку

Загадаю вам загадку.

Тридцять три богатирі —

Всі живуть у букварі!

Діти. Букви!

Діти виконують пісню «33 подружки» (на мелодію пісні «33 корови»).

 

1.Кожен день ідем ми в школу,

Не лінуємось вставать.

Повен ранець — і в дорогу,

Іще й іграшку би взять!

Щоб усе на світі знати,

Треба книжки нам читать.

І всі букви пам'ятати,

Бо не вийде слово в нас.

 

Приспів:

33 подружки, букви-говорушки,

33 подружки знаємо ми всі

Вміємо читати, грамотно писати,

Будемо учитись залюбки.

 

1. Хоч нелегко на уроці

Всі завдання розвязать,

То пропустиш букву в слові,

То напишеш невпопад.

Але завжди памятаєм,

що дорослі станем ми.

І малятам нагадаєм:

Гей учіть абетку ви!

Приспів:

 

Учитель. Ми для тебе, Бук­варику, підготували і проведем весе­лий урок. Згода?

Буквар. Згода!

 

Сценки

1.  — Ростику, було в нас 4 апель­сини, 3 ми дали Оленці. Скільки у нас залишилось апельсинів?

—   А ми їй краще не дамо, бо в неї діатез буде.

2.  — Назарчику, яка найкраща пора для збирання яблук?

—   Коли собаки прив'язані.

3.  — Чого весь урок ти, Лізо, в зо­шиті у сусіда?

—   Я перевіряю у Вови, чи пра­вильно він списав у мене.

4.  — А тепер відповідатиме Кирило. Скажи, скільки буде вісім розді­лити навпіл?

—   Якщо ділити вздовж, то дві трій­ки, а якщо впоперек — два нулі.

5.  — Богдане, чому тебе не було в школі?

• Бо я вичитав у нашій книжці приказку: «Всюди добре, а дома найкраще».

6.  — Настя, чому птахи восени відлітають до теплих країв?

—   Бо як підуть пішки — витратять багато часу.

7.  — Чому з ганчірками весь клас?

• За чистоту змагання в нас.
• Ну, а чому так розкричались?
• Бо ми за тишу вже змагались!

Учитель. Після веселого уроку — весела перерва?

Діти розповідають гуморески.

Повернувся першокласник

із занять додому. 

Ніс в чорнилі, мов мазнули

квачиком по ньому.

— Що з Тобою, мій синочку? —

засміялась мати.— 

Та невже ти в школі носом

учишся писати? 

— Смійся, смійся,—

каже хлопчик.—

Зараз ти заплачеш, 

Коли двійку у моєму

зошиті побачиш.

 

Забіг увечері до хати 

Знадвору збуджений Юрко, 

у матері почав питати: 

- Хто старший - я чи кіт Мурко?

- Звичайно, ти! - говорить мама. 

- А як же так, скажи мені, - 

Малий ніяк не дійде тями, - 

Мурко вусатий, а я ні?. 

 

Грали на подвір'ї

хлопчаки в футбол. 

Петрик як ударив 

І відразу - "гол"!

М'яч в чужу квартиру 

Тільки зашумів: 

Пауза у хлопців, 

Петрик занімів. 

Йде дідусь Кирило 

І несе м'яча: 

- Чий це, признавайтесь! - 

Та гравці - мовчать. 

- А вікно розбилось? 

¬Зважився Андрій. 

Дід мугикнув: - Ціле. 

- Ціле? Значить, мій!

 

Учень. Може, хтось дорі­кає, що ми тільки розважались про­тягом навчального року?

Учень. Ні, Букварику, ми дуже старанно вчились вес рік.

 

Буквар. Якщо так, то тепер ви повинні по­казати знання з грамоти. Слухайте моє завдання:

1.         Йде по вулиці щасливий і поважний чоловік.

Він відкрив найперше диво,

Хоч йому лиш восьмий рік.

Він долає першу в світі

Книгу мудрості — Буквар.

Ви його впізнали діти?

Ну, звичайно, це —... (школяр).

• Який звук ми чуємо після [л]? (А)
• А яку букву пишемо? ([я])

2.        Є чарівник у школі в нас,
Ану, вгадайте, хто він?
Озветься — тиша йде у клас,
Озветься ще раз — гомін.
Щоб не спізнитись на урок,
Нам голос подає... (дзвінок).

—   Назвіть перший звук у слові «дзвінок», ([дз])

3.         У коробці спочивають

Спритні хлопці-молодці,

Убрання барвисте мають

І загострені кінці.

А зовуться... (олівці).

— Назвіть звуки в цьому слові, ([ол'івц'і])

Буквар. Ось тепер, коли ви відга­дали усі мої загадки, та ще й поясни­ли правопис слів-відгадок, я бачу, що ви стали справжніми школярами.

 

Вибігає під музику Лисичка.

Лисичка. А чого це ви всі тут зі­брались? Вам не ліньки? Краще вдома на ліжку лежали б! Що? Букви вчити? Навіщо?! Яка з того користь? Спро­буй усі вивчити! Оце бублик якийсь! (О) А оце наче хвіртка! (П)

Буквар. Який сором, Лисичко! У твоєму віці літер не знати! Ти поди­вись, як гарно читають діти, як вони уміють складати літери в слова!

Проводиться гра «Хто перший складе слово». Дві команди складають слова «весна», «зошит».

Буквар. Цікава гра? Бачиш, Ли­сичко, як важливо знати літери? Ра­димо й тобі не лінуватись, а за розум братись. Я допоможу тобі вивчити букви, і діти тобі допоможуть. Прав­да, друзі?

Учень. Правда, допоможемо.

Буквар. Я побачив, які ви талановиті, дружні, веселі, і привів вам гостю. Дорогі друзі, усі книжечки зберіга­ться в бібліотеці. А хранителькою цього багатства є наш шкільний бібліотекар. Запросимо її!

 

Бібліотекар. Хочу привітати вас, любі діточки!

Адже ви змогли піднятися іще на одну сходинку дорогою у незвідану, але таку цікаву Країну знань.

Сьогодні ви довели всім, що вмієте читати, готові стати справжніми читачами нашої шкільної бібліотеки. Тож запрошую вас усіх до нашого книжного королівства!

Діти, на честь свята я вирішила подарувати вам чарівні ключики від Країни знань, що будуть вам закладками в книжках, що будете читати.

 

Учитель. А зараз наші дітки хочуть сказати Букварикові ще кілька слів на прощання.

 

Діти (під музику, по черзі, передаючи буквар із рук в руки)

 

1.    Беру Буквар в останній раз,

Несу його в просторий клас

 

2. І рідній книзі у журбі

Шепочу: «Дякую тобі!

 

3. Бо перша книга ти моя!

Тепер читати вмію я.

 

4. На світі книг багато є,

Я серце їм віддам своє ».

5. Книжечку першу беру я в руки,

Перший мій друже, перша наука!

 

6. І з вдячним серцем Букварю

«Спасибі, друже!» — говорю.

 

7.    Любий букварику! Перша книжка!

Хочеться навіть плакати трішки.

 

8.    Букв спочатку ми не знали,

мами нам казки читали,

А з тобою подружились —

і самі читати навчились!

 

9.    Разом з тобою ми підростали,

Слово найперше тут прочитали.

 

10.  Я сторінку останню

в Букварі перегорну,

Свого друга на прощання

я до серця пригорну.

 

11.  Букви всі від «А» до «Я»

дуже добре знаю я.

Далі я навчатись буду,

а букварик не забуду.

 

12.  Ти перша книжечка моя,

Тепер читати вмію я,

Багато в світі є книжок,

А ти найперший мій дружок!

 

Учні (разом)

Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже.

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже!

Виконується пісня «АБВГДейка».

 

Кілька місяців дружили

З цим веселим Букварем,

Букви добре всі завчили,

Дружно з ними ми живем.

 

Приспів:

Абевегедейка. абевегедейка —

Це навчання, а не гра.

Абевегедейка, абевегедейка,

Азбуку знає дітвора.

 

Прощавай, Букварику-друже,

Ми вже вивчили тебе,

Нам було цікаво дуже,

Та вже Читанка нас жде.

Приспів.

 

Буквар. Дякую вам за добрі слова!

От і настав прощання час.

Учися добре перший клас!

Моя сестричка читанка

Тепер на вас чекає,

Щоб повести у дивний світ.

Тепер вам з нею дружити слід.

А я вас всіх вітаю!

 

А зараз я хочу познайомити вас з тими, хто вестиме вас далі країною Знань.

 

Читанка

Не сумуй ти, брате мій,

Я ось Читанкою звусь.

Що не встиг ти доробити,

Я за все оте візьмусь.

Вирощу я всіх діток,

Навчу читати і писати.

Батька й неньку шанувати,

Україну прославляти.

 

Математика

Щоб завжди весело гулять,

Уроки треба виконать,

Наука дуже точна я —

Вам треба мене знать.

 

Рідна мова

Багатий світ незвіданий:

І сонечко на всіх.

Хто мову має рідную —

Багатший від усіх.

 

Учитель. Нові підручники ще при­несли нам чудову гру, щоб перевірити вашу уважність.

 

Гра має назву «Це все я, це все я, це компанія моя».

Вчитель читає запитання.

Якщо це про вас — відповідаєте словами «Це все я, це все я, це компанія моя», якщо ні — то «Це не я, це не я, не компанія моя».

• Хто співає, веселиться і роботи не боїться?
• Хто із вас такий хороший — засма­гати йде в калошах?
• Хто із вас хоч раз хворів через те, що зошит з'їв?
• Хто із вас, скажіть лишень, заряд­ку робить кожен день?
• Чи багато серед вас невмивах при­ходить в клас?
• Хто пройти ладен півсвіту, щоб Букварика зустріти?

 

Учитель. Молодці, діти! Добре старались, гарно вчились. Букварик теж задоволений вами. Сьогодні він нагороджує вас медалями за успіхи у навчанні.

 

Учні дякують Букварикові за все, чого він їх навчив.

Буквар вручає дипломи.  ТУШ

 

Учитель. Але Буквари­кові потрібно прощатись, йому по­трібно поспішати, щоб навчити чи­тати і писати ще багатьох майбутніх першокласників.

 

Буквар

Діток цих всього навчайте,

Бо ж самі багато знаєте.

А ви, дітки, не лінуйтесь,

До уроків всі готуйтесь.

Бо в народі кажуть так:

Книжка — диво є велике,

Всіх вона навчає.

І дорогу в світ широкий

Для нас відкриває.

Я вас прошу не лінуватись

І вчить уроки день при дні.

І берегти книжки!

Віднині — найперші друзі вам вони.

Буквар залишає сцену.

 

Учень

Спасибі скажемо усім,

Хто научив любить цей дім,

    Ту вулицю, де ми живем,

    Все, що Вкраїною ми звем.

1-й учень

Перший раз в перший клас!

Рік тому зустрів він нас.

Потім підем в клас наступний —

Вітер хай нам дме попутний.

2-й учень

Одне одного ми любим,

Станем всі за одного.

Вчитись в другім класі будем,

Всі ми хочемо цього.

3-й учень

Ну, а вчителька як буде?

Що, покине усіх нас?

Ні, вона разом із нами

Переходить в другий клас!

Учитель. А зараз урочиста мить. Приготуватись до прийняття клятви школяра.

 

Клятва

Буду я в школі вчитись читати,

гарно писати і рахувати.

Буду в альбомі своїм малювати

Твори писати, вірші вивчати.

Учні. Клянусь!

Обіцяю не лінитись,

добросовісно трудитись.

Вчителів всіх поважати

І оцінки гарні мати.

Учні. Клянусь!

Книги й зошити любити

Берегти, а не губити.

Акуратним завжди бути,

Щоб нічого не забути.

Учні. Клянусь!

Буду вчитись я сумлінно

І поводитись відмінно,

Щоб батьки могли радіти,

Що такі в них гарні діти!

Учні. Клянемось!

 

 

Учні виконують пісню (мелодія пісні «Пусть бегут неуклюже...»).